• Посвідчення заповітів;
• Відкриття спадкової справи;
• Видача свідоцтв про право на спадщину за заповітом;
• Видача свідоцтв про право на спадщину за законом;
• Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Посвідчення заповітів

Перед складанням заповіту нотаріус ознайомлює особу, яка складає заповіт, з умовами спадкування відповідно до законодавства, так як після смерті заповідача змінити заповіт буде неможливо. Заповіт не обмежує і не скасовує право власності, незалежно від складеного заповіту особа в будь-який час може відчужити майно, яке згадується в заповіті. Новий заповіт змінює або скасовує попередній заповіт в тій частині, яка йому суперечить. Законодавець спадкування за заповітом зробив пріоритетнішим. Якщо є заповіт, то спадкування відбувається за ним, якщо заповіт не охоплює всього майна, тоді решту успадковується за законом.

Заповіти можуть бути різні, залежно від бажання і потреб осіб, які його складають. Зокрема : заповіт при свідках, заповіт подружжя, секретний заповіт, заповіт з умовою, заповіт з підпризначенням спадкоємців, заповіт з позбавленням прав на спадкування та інші.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається підтвердження права власності на майно, що заповідається. Винятком є заповіт подружжя, коли нотаріусом перевіряється факт перебування майна у спільній власності подружжя.

Перелік документів,  необхідних для оформлення:

У випадку посвідчення

• заповіту подружжя – свідоцтво про шлюб;  правовстановлюючі документи, які підтверджують набуття ними спільного майна;
• заповіту при свідках – їх паспорти та довідки про присвоєння податкового номеру;
• заповіту на окреме майно – документи, що підтверджують право власності заповідача на майно (бажано).

Відкриття спадкової справи

Законодавством встановлений строк для заявлення своїх спадкових прав – 6 місяців з дня смерті особи. Протягом цього строку спадкоємець подає особисто заяву про прийняття спадщини або про відмову від неї за місцем останньої реєстрації місця проживання померлої особи. У разі, коли можливості  особисто з’явитися до нотаріуса немає (наприклад, особа за кордоном або у відрядженні), тоді підпис на такій заяві від спадкоємця може бути засвідчений нотаріально іншим нотаріусом і надіслано поштовим зв’язком чи передано через представника по довіреності. Винятком із цього правила – 6 місяців- є випадок, коли спадкоємець був зареєстрований на момент смерті разом зі спадкодавцем. Тоді він вважається таким, що не пропустив встановлений законодавством строк і може звернутися до нотаріуса за оформленням своїх спадкових прав і після закінчення 6 місяців. Якщо особа пропустила цих 6 місяців і не була зареєстрована разом із померлою особою, тоді для заведення спадкової справи нотаріусу пред’являється рішення суду про продовження строку для прийняття спадщини , яке вступило в законну силу. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини.

Не можна частину спадкового майна прийняти , а від частини відмовитись. Тому, коли відомо, що в спадкодавця  було багато різних зобов’язань, варто подумати чи приймати спадщину.

Перелік документів,  необхідних для оформлення:

1. Свідоцтво про смерть.
2.  Документ, що підтверджує останнє місце проживання спадкодавця (Довідка Ф-3 з відомостями про те, хто постійно проживав із спадкодавцем на момент відкриття спадщини).
3. Документи, що підтверджують родинні відносини спадкодавця та спадкоємців (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу тощо).
4. Правовстановлюючі документи на спадкове майно (договори, свідоцтва, державний акт, ощадні книжки, банківські договори, сертифікати, акції, тощо); у випадку, коли правовстановлюючі документи на нерухоме майно видані до 2003 року (не занесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно) вимагається довідка з архіву БТІ (підтвердження реєстрації права власності), крім земельних ділянок.
5. Звіт про оцінку майна, проведений суб’єктом оціночної діяльності (за винятком 1-го ступеня спорідненості – батьки, діти, чоловік/дружина, 2-го ступеня спорідненості – рідні брат, сестра, баба, дід, онуки).
6. Витяг з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (для будь-яких спадкоємців);
7. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
8. Відомості про всіх інших відомих спадкоємців (прізвище, ім’я, по батькові, адреса   проживання).
9. За наявності – заповіт та відомості щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку.